Демографічна криза України    

Проблема падіння народжуваності актуальна для всіх розвинених країн, і за прогнозами соціологів, до 2050 р. в європейських країнах кількість людей похилого віку збільшиться втричі, що означає, на одну дитину буде доводиться по дві літні люди. При цьому в країнах третього світу рівень народжуваності залишається високим: в середньому кожну годину народжується 16 тисяч дітей, з чого виходить, що в цілому населення земної кулі не скоротиться, а збільшиться - до 2050г. до 9 мільярдів чоловік. При цьому Україні в цих прогнозах передбачено скорочення населення на одну п'яту частину.

Основні причини демографічної кризи в Україні на вигляді. Важка економічна обстановка, падіння якості життя, що стабільно погіршується, різкий розрив між багатими і бідними. Сьогодні, щоб погано-бідно прогодувати тільки себе, звичайний міський житель повинен працювати на знос. Рівень заробітних плат ні якою мірою не поєднується з рівнем витрат, в які включаються витрати на живлення, комунальні платежі і медицину. Ціни на нерухомість, як оренду, так і придбання, давно порівнялися з європейськими.

Найчастіше люди вважають за краще жити сім'ями - спільно з батьками, бабусями і дідусями - оскільки сукупний дохід сім'ї дозволяє триматися на плаву. Створюючи власну сім'ю, насамперед доводиться думати про її забезпечення. Крім того, часто молоді люди із створенням сім'ї і реєстрацією браку не поспішають, а в такій ситуації поява дітей не запланована. У цивільному браку можна жити роками, насолоджуючись всіма його перевагами. Якщо жінка виявляється перед необхідністю ростити дитину одна, у неї повинна бути упевненість в підтримці з боку сім'ї, оскільки суміщати роботу і виховання дитини для матері-одинака сьогодні практично неможливо. Для жінки в браку вибір на користь кар'єри іноді також виявляється предпочтітельней. Крім того, на багатьох молодих сім'ях зараз висять кредитні зобов'язання за покупку квартири, машини, меблів і т.д., що теж не додає упевненості в завтрашньому дні. Люди стурбовані перш за все побудовою свого матеріального благополуччя, а вже потім продовженням роду.

Разом з цим, як виявляється, Україна поступово зробилася принадною метою для громадян інших держав. Багато іноземних студентів з таких країн, як Ірак або Судан, не хочуть повертатися додому після закінчення терміну навчання. Зважаючи на важких, наближених до військових, умов життя в їх країнах, вони вважають за краще обзавестися сім'ями тут, з чого слідує і подальший їх внесок в генофонд української нації. Добре це або погано, зараз говорити складно. Адже і самі українці складають значну частину еміграційних потоків, що вливаються в інші країни, будь то гастарбайтери, наречені на експорт або репатріанти.