Мені шкільна програма давалась легко.Відносно літературних творів можу сказати,що вони закладають в людині оті основні якості і фундамент,на якому тримається внутрішній світ особистості.Дуже важливо для формування характеру.Зарубіжна література-мій найнайулюбленіший шкільний предмет.Досі люблю читати твори із шкільної програми.І тоді все було зрозумілим,цікавим,повчальним,нічого складного.Єдине що я не могла тоді усвідомити-проблему "сильна чи слабка людина" в романі Достоєвського "Злочин і кара".
"Анну Кареніну" не вчили

Надо же, насколько люди разные!
Я не могла понять, зачем вообще литературы (русскую, украинскую, зарубежную) включили в школьную программу, ведь неинтересно до такой степени, что сдохнуть можно... А сочинения? Бр-р-р!
Другое дело математика, физика, химия, биология и т.п.
В итоге, школьная литература напрочь отбила всякое желание что-то читать, никак не повлияла на формирование личности на том этапе. К чтению смогла вернуться только спустя годы после окончания школы, настолько "программа" отбила охоту...
Ведь, например, в подростковом возрасте с удовольствием прочтешь те же "Алые паруса", не говоря уж о Мапассане. А читать Сервантеса? Хемингуэя? Дж. Лондона? Убиться об асфальт, да и только...